Мама Дениса стійко несе свій хрест самостійно. Батько сином не цікавиться. Потреба невідлучної присутності біля дитини не дає можливості працювати – живуть на пенсію по інвалідності. Чи є потреба доводити, що рахунки за оплату реабілітації для них непідйомні? Від лікування в жодному разі не можна відмовлятися! Від його своєчасності залежить, чи навчиться хлопчик чогось нового, що необхідно для нормального життя: тримати ложку, сказати перші слова, навчитися сидіти й ходити. Мамині обійми і уклін кожному, хто її почує!
З пологового будинку маленький Денис не поїхав додому в заздалегідь підготовлене ліжечко дитячої кімнати. Першим житлом для малюка став кувез Станишівської обласної лікарні. Пологи відбулись на 39-му тижні, хлопчика видавлювали. З народження разом із маминим молоком малюк приймав ліки, призначені неврологом. 8 місяців ще залишалась надія, що лікування допоможе. В 1 рік Денису встановили діагноз – ДЦП, подвійна геміплегія.З того часу малюк став постійним відвідувачем місцевого неврологічного відділення. В 2 роки мама почала возити Дениса в інші міста – вони пройшли курси лікування в Микулинцях, Львові, Вінниці, Одесі. Місцева благодійна організація надала можливість пройти курс іпотерапії. Позитивні результати з’явилися після лікування в Трускавці за методикою професора Козявкіна. Денис почав тримати голову, у нього посилилася опора в ніжках, закріпився хапальний рефлекс. Зараз вкрай важливо пройти курс реабілітації в цій клініці. Рахунок отримано. А що далі, якщо оплатити його нічим?
Подвійна геміплегія не є повністю виліковною. Ефективність реабілітації залежить не тільки від стану дитини, а також від участі матері. Вирішальним у лікуванні ДЦП є сімейна атмосфера та бажання матері постійно працювати з дитиною і, подолавши всі труднощі, допомогти їй вийти з критичного стану.
ПІБ: Воробйов Денис Костянтинович, 01.04.2012 р.
Місто: Житомир
Діагноз: ДЦП, подвійна геміплегія зі стійкими важкими руховими порушеннями G-80.0
Пожертву можна здійснити за посиланням https://ubb.org.ua/uk/project/4198/#tabs-3
