Для дитини її сім’я – це весь світ. Це модель поведінки, модель взаємовідносин, модель того, якою вона стане, коли виросте. Маленька людина ще не знає, як воно має бути, тому для неї має бути так, як у її родині.
Дуже хочеться, щоб у кожної дитини була повноцінна зразкова сім’я. І щоб батьки розуміли, що щасливе дитинство – це не дорогі іграшки і модний одяг. Щасливе дитинство – це коли тато любить маму, мама любить тата, і разом вони дуже сильно люблять своє дитя. А ще щасливе дитинство – це казка на ніч, це приготований гуртом пиріг, це сімейний пікнік на вихідних, це бесіди і цікаві повчальні історії, це ввічливість і повага один до одного…
Мало хто може похвалитися такими стосунками у сім’ї. І не тому, що сім’я, можливо, неповна. Просто, цілі – інші. І чим далі, тим глибше ми занурюємося у цю багнюку. Батьки не ставлять за пріоритет стосунки і почуття. Важливіше – особиста свобода і статус. Що буде з дитиною, чий тато живе на роботі , а мама більше часу проводить з телефоном, ніж із рідними? Дитині залишається шукати друзів там, де немає вибору – серед машин, а точніше – за комп’ютером.
А треба лише більше уваги і більше любові.
Дитина – це жива істота. І так задумано Господом, що дитина потребує турботи і любові. Згадайте немовля. Скільки в його очах любові і вдячності тим, хто поруч. Народжене немовля, наче незаряджена батарея, чим більше любові ви в неї вкладете з перших днів, тим більше вона буде віддавати її усе своє життя. А якщо людина любить… свою родину, своїх дітей, свою роботу, друзів, країну – це щаслива людина, яка живе в гармонії із собою і з оточуючим її світом.
Любіть один одного і бережіть свою сім’ю!
Автор: Валентина Розбицька